МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ КУРАТОРІВ ГРУП НОВОГО НАБОРУ
ЩОДО РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ
В АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД
ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК - 2011
Методична програма складена:
заступником директора з виховної роботи - Чайка В.Д.,
психологом коледжу - Кондрус О.В.
Висвітлено питання адаптації студентської молоді до нового виду діяльності, етапи адаптації та дезатаптації. Методи ефективного педагогічного спілкування зі студентами. Вміщено програму самовиховання студентів. Діагностичні матеріали (тести, анкети, опитувальники). Рекомендовано викладачам, кураторам студентських груп, вихователям тощо.
Розглянута цикловою комісією гуманітарних дисциплін
Протокол № _____ від ______________ р. Голова циклової комісії ___________ І.В. Дружиніна
ЗМІСТ
Вступ ................................................................... 4
1. Теоретичні аспекти поняття адаптації, дезатаптації та їх етапи .... 5
2. Як адаптувати студентську молодь до нового виду діяльності? .. 8
3. Психолого-педагогічні особливості виховання особистості ........... 10
4. Роль куратора в адаптації студентів-першокурсників .................. 13
5. Програма самовиховання студентів................................. 16 Додатки................................................................................... 23 Література.............................................................................. 35
ВСТУП
Після вибору професії наступним важливим кроком на шляху професійного становлення молодої людини є навчання. Саме на цьому життєвому етапі молодої людини й зупинимося, оскільки маємо справу з студентською молоддю, з тими, хто здобуває свій фах. Річ у тім, що до нас на навчання приходить підліток 15-17 років. А ми знаємо, що цей вік вважається найважчим у плані виховання. Проблема загострюється ще й тому, що саме в цей час підліток вимушений змінити звичний ритм життя: школу - на коледж, дім - на гуртожиток. При цьому слід враховувати й соціальні особливості сьогодення: діти часто виховуються в неповних сім'ях, де один, а то й двоє батьків на заробітках за кордоном чи в іншому місті України чи дитина взагалі сирота. Педагоги зіткнулися з тим, що проблеми підліткового віку переростали у психологічні кризи, які переходили у юнацький вік, що загрожувало формуванню соціально неадаптованої з неадекватною поведінкою молодої людини. Тому дуже гостро постала проблема поглиблення педагогами своєї психологічної культури та культури самих студентів. Протягом усього періоду навчання підліток проходить кілька етапів, які характеризуються типовими кризами. Однією з найскладніших, з психологічної точки зору, є адаптацією або криза адаптації до умов навчання у вищому навчальному закладі, або її ще називають „криза першого курсу", яку ми розглянемо нижче.
1. Теоретичні аспекти поняття адаптації, дезатаптації та їх етапи
Адаптація - це предумова активної діяльності. В цьому заключається позитивне значення адаптації для успішного функціонування індивіда в тій чи іншій социальній ролі, а під адаптивною здібністю розуміють - здатність людини пристосовуватися до різноманітних вимог середовища без відчуття внутрішнього дискомфорта та без конфлікта з середовищем.
Криза адаптації - це стан, який супроводжує динамічний природний процес, спрямований на повноцінне пристосування до незвичних умов навчання і розглядається як конструктивний момент мобілізації сил для успішної адаптації. Для цього стану є характерним дезорієнтованість, емоційна нестабільність, тривожність, гостре переживання відчуженості, низька результативність, неадекватність затрачених зусиль, страх перед невизнанням та ін. Причина цього - не лише переїзд і зміна звичного місця проживання, найбільш складною є потреба за короткі терміни звикнути та пристосуватися до нового міста, людей та незвичної ситуації навчання. Студент протягом усього першого семестру знаходиться у постійному напруженні. Для однієї людини процес входження в колектив студентів і звикання до нових умов протікає легко й невимушено, майже непомітно, а для когось цей період може становити серйозну проблему, і стрес, який супроводжує перші тижні навчання, проявлятиметься досить гостро й триватиме протягом кількох місяців. Все це залежить від особливостей самої дитини, але в будь-якому разі через це доводиться пройти кожному.
Аби полегшити для підлітка процес входження в нове для нього оточення, допомогти йому адаптуватися та уникнути багатьох проблем, варто знати, що спеціалісти виділяють кілька аспектів процесу адаптації до умов навчання у вищому навчальному закладі. Перш за все, це соціально-психологічна адаптація - приспособленість індивіда до групи та взаємовідносин в ній, набуття власного стилю поведінки. Професійно-педагогічна адаптація - розуміють вимогу пристосуватися до характеру, змісту та організації навчального процесу, можливості напрацювання навичок самостійності в навчальній роботі та засвоєння нових умов майбутньої конкретної трудової діяльності.
Змістом проблеми професійної адаптації є таке:
· змінюється форма навчання та оцінювання;
· інші вимоги до змісту та стилю викладання;
· несформованість здатності вчитися самостійно, контролювати й оцінювати себе, рефлексувати свої індивідуальні особливості пізнавальної діяльності, вміння розподіляти час для самостійної підготовки;
· для сільської молоді проблемою є недостатньо високий освітній рівень для успішного оволодіння знаннями;
· методи навчання у коледжі інші, ніж у школі;
· відсутність навичок самостійної роботи та роботи з літературою;
· особистість викладача.
Студент у своїй навчальній діяльності проходить цілі періоди адаптації, які поділяються на роки. На першому курсі відбувається адаптація колишнього абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів характеризується високим ступенем конформізму (пасивне, пристосовницьке прийняття порядків, правил, норм у поведінці).
Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання і виховання. Студенти отримують загальну підготовку, формуються їхні широкі запити і потреби. Процес адаптації до середовища здебільшого завершений.
На третьому та четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спеціальністю в період практики. Їхній поведінці властивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; відбувається переоцінка цінностей.
Адаптацію розрізняють за поведінкою, соматичними проявами у студентів та виокремлюють у три ступені:
І ступінь - «легка адаптація» у перші 2-3 тижня порушуються апетит, сон, настрій, з'являється повільність в діях, або гіперактивність. Всі ці зміни відбуваються на фоні негативних емоцій, що тривають не довго. Також відмічаються незначне порушення в поведінці, але під час подальшого звикання до нових умов усі ці зміни проходять протягом першого місяця при умовах постійного перебування в навчальному закладі.
ІІ ступінь - «адаптація середньої важкості» протягом місяця виникають респіраторні захворювання, значні порушення в нервовій системі, відсутність апетиту, ускладнення зі сном (вдень бажання спати, в ночі бадьорість). Відсутність бажання виконувати роботу, апатія, інфантильність. Вади поведінки помітні, та дратують оточуючих. Якщо всі зміни усвідомлюються, то самостійно корегуються і ускладнень можливо уникнути.
ІІІ ступінь «важка адаптація» емоційний стан нормалізується протягом декількох місяців. Спостерігаються часті хвороби з ускладненнями. Стійкі порушення поведінки (прагнення бути непомітним, сховатись, спроби постійно кудись вийти, в'ялість, байдужість, агресивність, конфліктність, незадоволеність собою та оточенням).
ПРИЧИНИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ
1. Несформованість у студента позитивної установки на відвідування навчального закладу та мотивації до навчання:
· зміни в порівнянні зі школою форм, темпу і методів викладання;
· погане уявлення про майбутню професію, невпевненість у виборі;
· прояви негативного впливу оточення, негативізм викладачів;
· територіальне віддалення від сім'ї, гіперопіка або ігнорування підлітка сім'єю.
2. Несформованість навиків самоорганізації та предметно-практичної діяльності:
· відсутність бажання самостійно справлятися з виниклими труднощами, низький рівень працездатності та вольових зусиль в досягненні цілі;
· неорганізованість та нераціональне використання навчального часу;
· низький рівень зрілості (соціальної, психологічної, фізичної);
· недостатній рівень розвитку інтелектуального та психомоторного розвитку;
· недостатній рівень розвитку навиків самостійного навчання (проблеми у розвитку психічних процесів: мислення, пам'яті, уяви, уваги).
3. Несформованість продуктивних форм спілкування:
· стан здоров'я, наявність хронічних чи спадкових захворювань;
· емоційні порушення центральної нервової системи або недоліки у вихованні;
· педагогічна занедбаність (підліток має природні задатки але згідно з фізичним віком вони не розвинуті).
2. Як адаптувати студентську молодь до нового виду діяльності? Студенти часто стикаються у період адаптації з такими труднощами:
Що ж впливає на успішність студентів?
1.Низький рівень базових знань зі школи:
· деякі студенти не вміють висловлювати свою думку (говорити);
· не мають навиків розв'язувати задачі з фізики, хімії (позначати величини, складати пропорції, виконувати обчислення);
· не можуть швидко писати (конспектувати);
· не вміють користуватися підручником, виділяти головне, розкрити зміст теми.
· не виконують домашні завдання.
2. Студенти ще не звикли до специфіки навчання в навчальному закладі. Вони ще не усвідомили, чого прийшли навчитися (дуже далекі від перспективи майбутнього спеціаліста). Їм важко правильно розподілити свій навчальний час. Студенти вважають цілком себе самостійними, де відсутній контроль на них з боку батьків. Які ж завдання треба поставити перед собою педагогам, кураторам аби домогтися кращої успішності деяких студентів і допомогти їм адаптуватися в нових умовах.
Насамперед:
1. Навчити студента вчитися. а) самостійно працювати з підручником, довідковою літературою; б) навчити займатися науковою, пошуковою і дослідницькою роботою; в) логічно мислити, відстоювати свою думку, бути комунікабельним.
2. Зацікавлювати студентів загальноосвітніми дисциплінами як базовими для формування майбутнього спеціаліста. З цією метою потрібно використовувати нові сучасні форми і методи навчання, і це дасть можливість підвищити якість навчання.
3. Необхідно вивчати індивідуальні особливості невстигаючих студентів для визначення дидактичних методів усунення причин неуспішності.
4. Створювати групи взаємодопомоги, залучаючи кращих студентів академічної групи.
5. Удосконалювати форми і методи індивідуальної роботи з студентами.
6. Виховувати у студентів відповідальність до себе і своїх товаришів, щоб кожен з них міг усвідомити, що треба вчитися. Перший етап адаптації починається з перших днів навчання і закінчується останнім екзаменом зимової сесії. А тому важливо, щоб за цей період чогось не пропустити, не обминути. Варто пізнати і зрозуміти, чим живе першокурсник, які в нього проблеми. А разом із тим - треба охопити його ласкою і любов'ю.
3. Психолого-педагогічні особливості виховання особистості
Кожен з нас є абсолютно унікальним. За даними генетики, спадковість визначають 23 батьківських та 23 материнських хромосоми. "У кожній хромосомі може налічуватись від двох десятків до сотень генів, причому у деяких випадках лише один ген здатний змінити усе життя людини", - пише відомий американський генетик Арман Шейнфред. Існує поняття сильної особистості. Це, як правило, люди, які знайшли себе в житті, реалізувались в улюбленій справі, зробили кар'єру в найкращому розумінні цього слова. Вони духовно здорові, сильні, впевнені в собі, точно знають, чого хочуть. Формування такої особистості цілісний, поступальний і досить складний процес. Він відбувається під вирішальним впливом ідейно-культурних та матеріальних умов у колективі, сім'ї, громадських місцях. Однією із найнеобхідніших умов виховання людини відкритого суспільства є розвиток унікальності та індивідуальності. Найперше, через що виражає себе людина - це мова. Доречно і правильно вживана мова може допомогти особистості піднятися до вищих сходинок суспільства, отримати належний соціальний статус. І, навпаки, мова невиразна, насичена сленгом, розв'язана, груба відразу ж відштовхує, наводить на думку, що людина є далеко не вихованою та не інтелектуальною. У нашому випадку виховання особистості здійснюється в процесі навчання на усіх заняттях, а також під час проведення виховної роботи з студентами. Кожна навчальна дисципліна, крім суто наукової, професійної цінності, містить найнеобхідніші духовні моменти, що сприяють вираженню глибини, сутності людини, дають їй вибір між добром і злом, надихають на найкраще. Як досягти розкриття особистості в процесі вивчення дисципліни? Викладаючи матеріал, необхідно дати поштовх студенту до розуміння свого "я", найбільшу цінність мають ті знання, які студент може використати легко, без напруги, без сильного контролю, скоріше інстинктивно, автоматично. А це результат великої зацікавленості і максимальної внутрішньої свободи. Не секрет, що навіть найменш цікавий з першого погляду матеріал може бути поданий таким чином, що викличе найпрекрасніші почуття і переживання подібні тим, що викликають музика та інші види мистецтва. Лише спираючись на повне вираження сутності людини, на її кращі якості, можна досягти надзвичайно великих результатів як у навчанні, так і у вихованні сильної особистості взагалі. При цьому надзвичайно важливо бачити студентів кращими, ніж вони є насправді. Не секрет, що докори не тільки не допомагають усунути недоліки, а, навпаки, лише підсилюють ті якості, якими докоряють. Отже, в процесі навчання важливим є те, щоб допомогти сангвініку розвинути терпіння, стримання, навчитись довершувати розпочату справу; меланхоліку перебороти бажання все критикувати, а більше діяти самому; флегматику - подолати лінь, розвинути духовні сили і волю; холерику - перебороти честолюбство і впертість. Отже, іншою важливою умовою виховання високоосвіченої особистості є процес зміни духовного стану. У повсякденному житті нам постійно доводиться здійснювати якийсь вибір, вирішувати певні проблеми, відчувати зміни. Ми вибираємо книжки для читання, фільми, які хочемо подивитися, їжу на сніданок, обід чи вечерю, одяг, який ми хочемо носити та ін. Часом нам доводиться здійснювати складніший вибір - вибір професії; людини, з якою хочемо поєднати життя; вибір між добром і злом. Не завжди процес змін проходить легко. Людина краще сприймає зміни, якщо бачить, що вони є для неї позитивними. Отже, студенту треба показати, що він може навчатися і змінюватися на краще, допомагаю це усвідомити. Фактично увесь процес навчання - це процес змін, вирішення проблемних завдань, руху вперед від точки вибору. Це потребує терпіння, часу, зусиль. Чим складнішою є проблема, тим більше витрат енергії вона вимагає. Треба переконати студента, що йому необхідно пройти через це, дати можливість відчути, що вирішення проблеми є посильним для нього, що це є важливим і веде до духовного та інтелектуального розвитку. Зміна духовного стану особистості веде за собою прогресивні зміни у групі, а згодом - у суспільстві, а тому дуже важливим є підтримка педагога, його віра у свого студента, бажання навчити особистість вибирати шлях добра, переконання, що ще одним важливим моментом виховання неординарної особистості є навчання переборювати труднощі. Виховуючи і навчаючи можна переконати своїх студентів, що "перетворюючи лимони в лимонад" вони досягли навіть набагато більше, ніж коли б одразу отримали останній. Людина лише тоді стане сильною, неординарною особистістю, коли, за словами психолога Альфреда Адлера, розвиватиме свою "здатність перетворювати мінуси у плюси". Життя надто коротке, щоб марно гаяти час і залишати в ньому порожні сторінки. Від нас самих залежить знайти якомога більше картин, заповнити ці сторінки". А тут аж ніяк не обійтися без надихання на успіх і морального самовдосконалення. Китайське прислів'я говорить: "Від руки, що дарує троянди, завжди віє аромат". Філософ Заратуштра проголосив: "Робити добро іншим - це обов'язок. Це - радість, бо це поліпшує здоров'я і збільшує щастя". Не треба забувати: навчаючи робити добро, як особистість, щоб вони не відчували себе просто у механізмі, надихати їх на успіх. Письменник Лейн Аллен писав: "Варто людині докорінно змінити свої думки, і вона із здивуванням помітить, як швидко змінюються матеріальні умови, її життя. Все, чого людина досягає, є результатом її власних думок... Людина здатна піднятися, отримати перемогу і досягти успіху, лише вдосконаливши свої думки". Педагог, куратор, виховуючи студента, повинен переконувати в реальності досягнення успіху, відкривати можливості для самовдосконалення, допомагати відчути свій темп, смаки, цінності, стиль, сприяти розумінню того, що саме це принесе йому бажаний результат, стимулювати творчість і давати відчуття досягнення.
4. Роль куратора в адаптації студента-першокурсника(Програма запозичена з досвіду роботи російського колледжу)
Один из ранних этапов становления профессиональной идентичности - начальный этап обучения в колледже, сопровождающийся адаптацией студентов-первокурсников к новой социальной роли - роли студента, вхождением в студенческую общность с соответствующими данной специальности с ценностями. Кроме того, на данном этапе происходит осознание студентами себя как части будущего сообщества представителей определенной профессии, формируется чувство «МЫ» в контексте учебно-профессиональной группы, с которой студент начинает соотносить себя. Выстраивание системы адаптации студентов-первокурсников призвано активизировать начальный этап становления профессиональной идентичности, помочь новичкам-студентам справиться с тревогой и депрессией, наличие которых делает людей уязвимыми для психологического насилия и манипулирования сознанием. Конечно, есть студенты, которые легко и свободно вписываются в систему требований норм и социальных отношений колледжа, но большинство подвержены дезадаптации, т.е. студент становится невнимательным, менее ответственным, хуже учится по сравнению со средней школой, появляется чувство неуверенности.
Успешность адаптации студента зависит не только от интеллектуальной готовности, но и от:
· его способности к установлению межличностных отношений с педагогами;
· навыков достойного поведения со своими одногруппниками, умения общаться с ними;
· способности принимать и соблюдать групповые и коллективные правила жизни.
Важна для студента так же ситуация взаимоотношений с новым куратором, так как принятие и соблюдение групповых, внутриколледжных, социальных и этических норм также осуществляется в первую очередь через него. У некоторых студентов появляются сложности просто в информированности и организации колледжной жизни, и здесь важна поддержка куратора. Компетентность куратора в вопросах жизнедеятельности группы, его эмоциональное отношение к студентам, то есть характер межличностного контакта - одно из важных условий успешной адаптации студентов. Работа куратора на первом курсе колледжа сложна и кропотлива. В течении года предстоит сформировать коллектив группы, изучить личность каждого обучаемого, обеспечить его индивидуальное развитие, подготовить к предстоящей профессиональной деятельности. При формировании студенческого коллектива необходимо учитывать процессы групповой динамики, которые происходят практически в каждой учебной группе.
Рассмотрим фазы развития группы:
1. Фаза ориентации (адаптационная). Это период становления, формирования группы, когда каждый ищет свое место, решает вопросы типа, как мне себя представить, кто эти люди, кто мне нравится, примут ли меня. Поскольку студенты еще друг друга не знают, то опасаются вести себя активно, наступательно, соответственно уровень несогласияв в группе невысок.
2. Фаза конфликта (активации, активного напряжения). На этой фазе студентов волнуют вопросы типа, могу ли я здесь получить то, что желаю, как мне получить это, кто на меня влияет в большей или меньшей степени, как мне оказать влияние. Происходит процесс распределения ответственности, вызывающий эмоциональное напряжение, студенты, как правило, открыто не соглашаются друг с другом, происходит поляризация точек зрения, группа может разделиться на два или больше лагерей. На этой фазе можно управлять конфликтом, не подавляя его и не уходя от него.
3. Фаза развития сплоченности (конструктивная, активно работающая). После разногласий группа концентрирует свою энергию на уменьшении конфликтов, фиксации норм определяющих поведение в группе. Вновь появляется неопределенность в высказываниях, как на начальном этапе, но она служит другим целям - изменению формы разногласий.
4. Фаза консенсуса или поддержки: группа функционирует как единая рабочая группа, размышляет, советует, принимает решения, характеризуется высокой групповой сплоченностью, но не подавляет отрицательных эмоций, сознательно допускает проявление враждебности, чтобы конструктивно переработать в себе враждебные чувства. Если группа не достигает сплоченности, то она может остановиться на первой или второй фазе. С целью развития групповой сплоченности куратору, помимо традиционных и привычных классных часов, можно предложить нетрадиционные формы работы со студентами первого курса на классных часах, которые в силу своей игровой специфики способствует знакомству студентов, развития позитивного отношения друг к другу, групповой сплоченности.
Для реализации работы по развитию позитивного отношения друг к другу, групповой сплоченности куратор может воспользоваться следующими практическими материалами:
1. "Вот какой я!" Студентам раздаются карточки, и предлагается обозначить на них себя так, как ему (ей) хотелось бы, чтобы его (ее) здесь и сейчас называли. Студентам предлагается прикрепить визитку булавкой. Затем начинает знакомство, то есть назвать свое имя, откуда приехал, свои ожидания и опасения от занятия-знакомства.
2. "Интервью" Студенты встают со стульев и стоят в кругу, с опущенными вниз головами, разглядывают обувь. Затем по команде студенты поднимают глаза и встречаются с кем-нибудь взглядом. Те, кто встретился взглядом, становятся парами. Они выходят из круга и ждут, пока все остальные не разобьются парами. Пары интервьюируют друг - друга, выясняя биографические данные, склонности, хобби и все, что им будет полезно узнать друг о друге, чтобы суметь в выгодном свете представить своего партнера так, словно, он привел его в свою компанию. Затем, у того кого представляли, спрашивается доволен ли он представлением и не желает ли он что-нибудь поправить, все желающие могут задать уточняющие вопросы. Работа завершается вопросом, обращенным к группе: «Ну что, принимаем NN?». В адрес NN звучат одобрительные аплодисменты... (игра проводится в три этапа)
3. "Ближайший праздник" Студентам предлагается построиться в шеренгу по датам рождения: «начало здесь, конец - там». Это поможет студентам визуально запомнить кто когда родился. Также можно использовать тесты и анкеты, которые изложены в «ДОДАТКАХ».
5. Програма самовиховання студента.Учись учитись!Умовою успішного виконання всякої праці є довга, безперервна, активна увага. Намагайся виховувати в собі уміння бути уважним, робити перерву на 5-10 хв. Через кожні 50-60 хв. Відпочивай активно. Займайся фізкультурою та фізичною працею. Намагайся працювати з підручником, цікався роботою, яку виконуєш. Виробляй у себе послідовність та систематичність.
Як працювати з підручником
1.Не поспішаючи, прочитай весь матеріал. Читаючи текст вперше, не намагайся відразу запам'ятати весь текст, а прагни, насамперед, зрозуміти його основні положення.
2.Уважно розглянь малюнки підручника, якщо є, вони ілюструють та доповнюють текст (підключай зорові аналізатори запам'ятовування).
3.Зрозумій прочитане, дай відповіді на запитання.
4.Перечитуй конспект лекцій.
5.Текст підручника треба добре засвоїти - перекажи його своїми словами.
6.Зроби тезисний аналіз тексту.
7. Запам'ятай авторів підручника.
Як краще запам'ятати
1.Знайди спокійне приємне місце.
2.Переборюй страх над новим та складним матеріалом, знайди позитивні сторони матеріалу, його потрібність.
3.Внутрішньо налаштуй себе на запам'ятовування матеріалу, будь зосередженим.
4.Використовуй логічний спосіб вивчення, а не механічний. Виокремлюй головне від другорядного. 5.Склади письмовий план.
6.Прочитай, якомога більше повторюй. Напружуй пам'ять.
7.Помилки не лише виправляй, а усвідомлюй.
8. Готуй домашнє завдання за кілька днів до заняття, напередодні остаточно повтори.
9.Працюй 45-50 хв., а потім 10-15 відпочивай.
10.Визнач, який тип пам'яті у тебе найбільш всього розвинутий: слуховий, зоровий, моторний - і більше всього його використовуй.
Пам'ятка для розвитку уваги
1.Завжди чітко став перед собою мету.
2.Усвідомлюй, що виконання певного завдання для тебе є дуже важливим.
3.Створюй сприятливі умови для роботи.
4.Намагайся працювати самостійно та творчо.
5.Розвивай свою спостережливість.
6.Використовуй спеціальні ігри та вправи для розвитку уваги.
Пам'ятка для розвитку мислення
1.Плануй свої дії подумки.
2.Розпочинай будь-яку роботу, уявляючи кінцевий результат.
3.Вивчай матеріал осмислено. Вивчений матеріал намагайся передати своїми словами.
4. Для тренування і розвитку мислення використовуй ігри, логічні задачі, ребуси, кросворди тощо.
Пам'ятка для розвитку уяви
1.Пам'ятай! Здатність до творчості і фантазії живе у кожному з нас.
2.Вчись помічати в звичайному та буденному щось нове і цікаве.
3.Частіше слухай музику і фантазуй.
4.Спробуй заглянути в минуле, уявляючи ту епоху або майбутнє. 5. Читаючи художню літературу, уявляй місце подій, природу, героїв. 6. Для розвитку уяви використовуй прийоми ігрового характеру: «домисли», «домалюй», «допиши».
Пам'ятка для розвитку здібностей
1. Пам'ятай! Безталанних людей немає.
2.Здібності розвиваються та формуються тільки в діяльності.
3.Будь активним учасником гуртків, клубів, секцій.
4.Пробуй себе в різних видах діяльності: малюй, співай, танцюй тощо.
5.Виконуй роботу з захопленням, бажанням, творчо.
6В діяльності завжди визначай такі завдання, які б перевищували твої можливості.
Памятка для студентов по подготовке к экзаменам
Ø Прежде чем начать подготовку к экзаменам, оборудуйте место для занятий (уберите лишние вещи, удобно расположите учебники, тетради, пособия). Хорошо ввести в интерьер, желтый и фиолетовый цвета, поскольку они повышают интеллектуальную активность.
Ø Начните с того материала, который более всего интересен приятен.
Ø Чередуйте работу и отдых (занятия по три часа утром и вечером более эффективны, чем занятия шесть часов подряд).
Ø Сначала учите совсем неизвестные вопросы, затем переходите к более известным вопросам. Ø Обязательно на бумаге составляйте планы и схемы, это поможет систематизировать материал. Повторяйте материал по вопросам.
Ø Делайте краткие конспекты, в которых излагайте основные идеи, их взаимосвязь. Читая учебник, выделяйте главные мысли - это опорные пункты ответа.
Ø При подготовке делайте карточки (на маленьких листочках) с определениями, формулами, перечнями, основными темами. Карточки обеспечат вам не только восприятие информации, но и ее быстрое воспроизведение.
Ø Ответы на наиболее трудные вопросы рассказывайте родителям, друзьям или себе.
Ø Помните, главное, не вызубрить, а понять. Количество запоминаемого тем больше, чем выше степень понимания.
Ø Учитывайте общие условия поддержания работоспособности: после 2-3 часов работы обязательно нужно делать перерыв на 30-40 минут. Это время лучше провести на свежем воздухе и желательно с физической нагрузкой.
Програма подолання шкідливих звичок
Анкета для визначення схильності до вживання тютюну
1. ПІБ, стать, дата народження.
2. Чи пробували ви курити?
3. У скільки років Ви вперше спробували курити?
4. Курите Ви зараз, якщо так, то чому?
5. Чи курять Ваші батьки?
6. Чи знають Ваші батьки, що Ви курите?
7. Чи знаєте Ви про шкідливість куріння?
8. Де Ви берете гроші на сигарети?
9. Чи були у Вас неприємності через вживання тютюну?
10. Чи замислювалися Ви над тим, що треба покинути курити?
Поради, як кинути курити
1. Оголосіть своїм друзям і родині, що ви кидаєте курити. Прилюдне прийняття зобов'язання зміцнює силу волі.
2. Не прагніть кинути «назавжди», киньте тільки на один день. Наступного дня спробуйте знову кинути тільки на один день, наступного дня - знову, і так далі.
3. Ліквідуйте будь-які нагадування про куріння - попільнички, сирники тощо, щоб не згадувати про свою шкідливу звичку.
4. Зробіть запаси без цукрової жуйки, крапель від кашлю, моркви тощо.
5. Нагадуйте собі про свої життєві цілі та про те, що куріння тільки заважатиме вам у їх досягненні.
Анкета-тест для визначення схильності до вживання спиртних напоїв
1. У скільки років Ви вперше спробували спиртні напої?
2. Хто вперше пригостив Вас спиртним?
3. Чи припиняєте Ви пити, коли відчуваєте, що п'янієте?
4. Як правило з ким ви розпиваєте спиртні напої?
5. Де Ви і Ваші друзі, як правило, берете спиртні напої?
6. Де Ви берете гроші на спиртне?
7. Чи були у Вас неприємності через вживання спиртного?
8. Чи відчуваєте сором за те, що вживаєте спиртне?
9. Як часто Ви вживаєте спиртні напої?
10. Яку дозу спиртного можна вважати малою?
11. Чим на Вашу думку, можна замінити спиртне?
12. Якщо буде проводитись голосування за «сухий закон», то Ви проголосуєте: «за», «проти».
13. Чи допускаєте Ви можливість проведення свого дня народження без спиртного?
Анкета для визначення ставлення до наркотиків
1. Дайте визначення, що значить бути наркоманом?
2. Як ви ставитесь до ти хто вживає наркотики: «позитивно», «негативно», «байдуже»?
3. Як Ви думаєте, чому деякі люди вживають наркотики?
4. Які Ви знаєте наркотичні речовини?
|